Об’єкт інфраструктури: відсутність єдиного визначення та правова класифікація за видами в Україні

Поняття «об’єкт інфраструктури» у будівництві використовується постійно, але в українському законодавстві досі немає єдиного визначення цього терміну. Саме тому навколо інфраструктурних об’єктів виникає найбільше помилок — від некоректного визначення статусу об’єкта до неправильного застосування містобудівних, земельних або галузевих норм.

Отримати консультацію фахівця за вашим будівельним проектом

Ми не пішли шляхом поверхневого огляду. У статті проведена велика робота зі збору і систематизації галузевих норм, які зазвичай існують окремо одна від одної.

Ми зібрали в одному місці те, що в реальній практиці доводиться шукати по десятках законів, підзаконних актів і галузевих норм – визначення «об’єкт інфраструктури». Для інвестора це означає можливість швидко перевірити, до якого саме виду інфраструктури належить об’єкт і які наслідки це створює для проєкту ще до етапу проєктування або due diligence.

Користуючись цією інформацією зі статті Ви зможете більш детально ідентифікувати чи відноситься ваш об’єкт чи його складова частина до об’єктів інфраструктури та визначити до якого саме типу об’єктів відносити той або інший об’єкт.

Що таке об’єкт інфраструктури  для цілей будівництва?

Дуже часто в будівельних проектах зустрічається поняття «об’єкт інфраструктури». Але нажаль, будівельне законодавство не містить єдиного визначення «об’єкт інфраструктури».

Давайте розберемося з визначенням поняття «Об’єкт інфраструктури» відповідно до українського законодавства. Я проаналізувала галузеві законодавчі акти і це дозволило виявити наступне:

Єдине де вдалося знайти визначення цього терміну – в Міжнародній конвенції про боротьбі з бомбовим тероризмом, яка була ратифікована Верховною Радою України, Законі України «Про приєднання України до міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом», «об’єкт інфраструктури означає будь-який об’єкт, який знаходиться в державній чи приватній власності та надає або розподіляє послуги в інтересах населення такі, як водопостачання, каналізація, енергопостачання, постачання палива чи зв’язок».

Які об’єкти законодавство відносить до інфраструктури

Загалом можна виділити наступні види інфраструктури:

Енергетична інфраструктура: мережі, генерація та об’єкти енергетики

Енергетична інфраструктура включає інфраструктуру для передачі, розподілу та збереження електричної енергії, газу та нафти.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості оренди чи концесії об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності» об’єкти паливно-енергетичного комплексу – цілісні майнові комплекси або системи цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), які забезпечують (призначені) та достатні для провадження господарської діяльності у сфері видобування кам’яного вугілля та лігніту (бурого вугілля), його переробки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» об’єкт енергетики – електрична станція, електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об’єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа, споруда альтернативної енергетики тощо.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» об’єкт електроенергетики – електрична станція, електрична підстанція, електрична мережа.

Інфраструктура об’єкта електроенергетики – об’єкти електроенергетики, у тому числі опори ліній електропередачі, електричні підстанції тощо, придатні для надання власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» об’єкти газової інфраструктури – виробничі об’єкти та установки газовидобувних підприємств, газотранспортні системи, газорозподільні системи, газосховища, установка LNG.

Згідно з пунктом 1.3 розділу 1 Порядку розгляду інвестиційних проектів розвитку об’єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності, в умовах оренди чи концесії, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 26.04.2011 № 88, об’єкти паливно-енергетичного комплексу – цілісні майнові комплекси, системи цілісних майнових complexes, які забезпечують (призначені) та достатні для здійснення господарської діяльності у сферах видобування кам’яного вугілля та лігніту (бурого вугілля), його переробки; виробництва, постачання електричної і теплової енергії при централізованому теплопостачанні, а також майнові комплекси структурних підрозділів підприємств, що належать до зазначених сфер, які є достатніми для здійснення господарської діяльності.

Телекомунікаційна інфраструктура та мережі електронних комунікацій

Інфраструктура кабельної каналізації електрозв’язку – інфраструктура кабельної каналізації електронних комунікаційних мереж – обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів електронних комунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для введення кабелів і розміщення лінійного обладнання, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж»: інфраструктура будинкової розподільної мережі – частина мережі електронних комунікацій доступу між кабельним вводом будинку та пунктами закінчення мережі електронних комунікацій, призначена для забезпечення споживачів електронними комунікаційними послугами в окремих приміщеннях (квартирах) будинку, у тому числі доступу до Інтернету, що надається або може надаватися власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Інженерно-транспортна інфраструктура та лінійні об’єкти

Визначення транспортної інфраструктури. ДБН Б.2.2-12:2019 п.3.65 транспортна інфраструктура – система транспортних споруд i мереж.

Інженерно-транспортна інфраструктура – комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій. Таке визначення містить Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності».

Об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури – об’єкти інженерних, транспортних споруд і комунікацій (автомобільні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання та водовідведення, інженерні комунікації тощо). Про затвердження порядків надання компенсації вартості збудованих заявником або інвестором із значними інвестиціями об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж, необхідних для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Інфраструктура об’єкта транспорту – виробничо-технологічні комплекси і споруди авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, трубопровідного транспорту, міського електротранспорту, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Згідно з інформацією, що надана Міністерством інфраструктури України:

• до сфери авіаційного транспорту відносяться: аеропорт, аеродром, злітно-посадкова смуга;
• до сфери міського електричного транспорту відносяться: рухомий склад, контактні мережі, тягові підстанції, колії трамвайні та метрополітену, а також споруди, призначені для забезпечення надання транспортних послуг;
• до сфери морського та річкового транспорту відносяться: рухомі та нерухомі об’єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під’їзні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту;
• до сфери дорожнього господарства відносяться: земляне полотно, проїзна частина, дорожнє покриття, смуга руху, споруди дорожнього водовідводу, штучні споруди, інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, технологічного зв’язку, вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху), об’єкти дорожнього сервісу та архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, що призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування, зелені насадження.

За межами смуги відведення до інфраструктури об’єкта транспорту належать об’єкти:

1. дорожнього сервісу;
2. архітектурне облаштування;
3. будівлі та споруди, що забезпечують її функціонування:

• виробничі бази та придорожні кар’єри,
• лінійні жилі будинки,
• лінійні та інші споруди для виконання ремонтів та утримання доріг, їх збереження і контролю дорожнього руху, комплекси дорожнього сервісу;
• поромні переправи, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди, уловлювальні з’їзди;
• майданчики для стоянки транспортних засобів, відпочинку, видові, для складування дорожньо-будівельних та інших матеріалів;
• нагірні канави, випарні басейни, відкриті та закриті дренажні системи.
• Відповідно до пункту 3.9 державних будівельних норм ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» лінійний об’єкт інженерно-транспортної інфраструктури – різновид наземних, надземних або підземних лінійних споруд для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо.

Портова інфраструктура та об’єкти морського транспорту

Портова інфраструктура. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про морські порти»:

• об’єкти портової інфраструктури – рухомі та нерухомі об’єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під’їзні шляхи, лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту;
• об’єкти портової інфраструктури загального користування – акваторія, залізничні та автомобільні під’їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв’язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об’єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб’єктів господарювання у морському порту;
• стратегічні об’єкти портової інфраструктури – об’єкти права державної власності – гідротехнічні споруди, об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден.

Відчуваєте, що вашому будівельному проекту потрібна підтримка?

Отримати консультацію фахівця

Детальніше

Інфраструктура залізничного транспорту

Інфраструктура залізничного транспорту. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Технічного регламенту безпеки інфраструктури залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 494, інфраструктура залізничного транспорту – технологічний комплекс, що включає залізничні колії загального користування (в тому числі під’їзні колії), інженерні споруди (мости, тунелі, віадуки тощо), електричні мережі, тягові підстанції та інші пристрої технологічного електропостачання, контактну мережу, системи сигналізації, централізації, блокування, зв’язку і телекомунікацій, інформаційні комплекси та системи управління рухом поїздів, шляхи доступу пасажирів та вантажів до елементів інфраструктури, захисні лісонасадження, локомотивні і вагонні депо, пункти технічного обслуговування вагонів, вокзали, а також інші будівлі, споруди, пристрої та обладнання, що забезпечують функціонування такого комплексу та використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

Згідно з інформацією з Листа Мінінфраструктури, до сфери залізничного транспорту відносяться: залізничні колії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, а також об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Критична інфраструктура: що входить до цього поняття

Критична інфраструктура. Відповідно до пункту 2 Порядку формування переліку інформаційно-телекомунікаційних систем об’єктів критичної інфраструктури держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 563, об’єкти критичної інфраструктури – підприємства та установи (незалежно від форми власності) таких галузей, як енергетика, хімічна промисловість, транспорт, банки та фінанси, інформаційні технології та телекомунікації (електронні комунікації), продовольство, охорона здоров’я, комунальне господарство, що є стратегічно важливими для функціонування економіки і безпеки держави, суспільства та населення.

Інфраструктура об’єкта будівництва/соціальна інфраструктура 

Інфраструктура об’єкта будівництва – будинки, у тому числі житлового фонду, будівлі, споруди будь-якого призначення, опори зовнішнього освітлення, колектори, системи водопостачання та водовідведення, вертикальні труби-стояки, системи кабельних коробів, трубопроводів, лотоків, драбин, поверхові розподільні монтажні шафи систем зв’язку та сигналізації (окремі або суміщені з електрообладнанням) тощо, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об’єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Дещо подібне визначення міститься в ДБН Б.2.2-12:2019 п.3.58 соціальна інфраструктура –
Комплекс закладів, установ та підприємств обслуговування, які забезпечують потреби населення у сфері охорони здоров’я, виховання, освіти, культури, фізичної культури та спорту,
торгівлі, побутового, житлово-комунального обслуговування.

Дослідницька інфраструктура та наукові комплекси

Дослідницька інфраструктура. Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», державна дослідницька інфраструктура – об’єднання наукових установ та (або) закладів вищої освіти державної форми власності, що створюється з метою оптимального використання їхніх ресурсів (кадрів, матеріалів, устаткування, обчислювальних ресурсів та зберігання банків даних і знань) та координації їх ефективного використання для проведення наукових, науково-технічних досліджень і науково-технічних розробок на найвищому рівні, а також забезпечення спільного проведення заходів щодо якісної підготовки фахівців у відповідних галузях знань.

Повний довідник законодавчих та нормативно-правових актів у будівництві з активними посиланнями:

“Перелік законодавчих актів у будівництві”

Скачати в Телеграм

❓ Популярні питання по об’єкту інфраструктури